Міфи про ЗНО
"У моєї подруги професор готував сина до ЗНО. Так він на 190 склав!"
Чули таке, правда? Знайомий студент, викладач з університету, подруга-філолог… Зараз готувати до ЗНО береться кожен, хто хоч трохи знає предмет. І щось чув про тести.
Розказуємо, чому до ЗНО можуть готувати не всі і як перевірити свого викладача на профпридатність.
1
Випадок перший. Студент
Це студент, який навчається на другому-шостому курсі університета. Або навіть щойно отримав диплом. Він навіть не думав про те, що потрібно готуватись для того, щоб вчити дітей.

Тут є два варіанти. Або він/вона вважає, що знає все, або прекрасно розуміє, що не знає нічого, і тому хоче підзаробити на розгублених абітурієнтах і їхніх батьках. Варіант перший – це найгірший кошмар з кошмарів. Тому що така людина впевнена у собі, трохи зухвала і безстрашна. А ще їй точно потрібні гроші (студентське життя ніколи не було розкішним, правда?...). Варіант другий трохи кращий. Тоді студент хоча б розуміє, що пропонує слабку підготовку, зате дешеву. Хоча це навряд заважатиме вдавати із себе експерта.
Чому обидва варіанти не підходять для якісної підготовки?
Студент може знати багато, але не вміти викладати. На вчителів недарма навчають у педінститутах, правда? Методика викладання, підхід до абітурієнта, психологічна підготовка – усе це для студента пустий звук. Він буде пояснювати, але не зуміє систематизувати вивчене. У результаті у вашого сина або доньки з'явиться новий дорослий друг, але знання… не факт.

Нагадаємо, що з 300 людей, які подали заявку, викладачами у Навчальному центрі "ЯвКурсі" стають четверо. Ми обираємо людей, які не лише знають свій предмет, але здатні цікаво та доступно подати інформацію. І тільки потім готуємо їх до викладання – навчаємо методиці підготовки до ЗНО (а не просто готуємо до репетиторства!), вчимо взаємодіяти з учнями та працювати з публікою. Наш викладач розуміє, що в учнів різні схильності, бажання та риси характеру, тому кожному складає свою стратегію вивчення предмету. Саме тому ми не беремо вчителями тих, хто "просто хоче підзаробити і добре склав ЗНО". Ми обираємо тих, хто готовий довести учня до його максимального результату.
Студент може знати багато, але не вміти викладати. На вчителів недарма навчають у педінститутах, правда?
2
Випадок другий. Професор
Ми віримо в авторитети. Це особливість психіки – чути «професор» і думати «о, ну цей точно розуміє, що робить». Шкідлива річ. Чому? А тому, що професори і взагалі викладачі університетів не уявляють, що таке програма ЗНО. По-перше, вони давно закінчили школу. З того моменту давно змінилися теми, методики викладання, акценти (тим паче, якщо вони навчалися у Радянському Союзі…). Зазвичай викладачі з університету добре розуміють свій предмет, але не знають, що від абітурієнтів хочуть на ЗНО. І тому дають обширну, важку і непотрібну програму. Цей випадок гірший за перший. На абстрактного «професора» ви витратите набагато більше коштів, ніж на студента.
3
Випадок третій. Подруга-філолог
Подруга-філолог може допомогти виправити текст для Інстаграму чи пояснити конкретне правило з української мови, але вона навряд уявляє, що таке шкільна програма, як складають ЗНО і що зараз читають на ЗНО із літератури.

Уявіть: у вас є найкраща подруга Валя. Вона двадцять років тому вивчилася на філолога української мови. Працює менеджером. Їй навіть платити не потрібно – за кожний урок можна почастуватися чаєм з тортом. Дитина їй довіряє, завдання старанно виконує. А потім раз – і ЗНО складене на 120. Які у вас тепер стосунки з найкращою подругою Валею..?


Важливий аспект: якщо дитину вашого знайомого підготували на 200 балів, це зовсім не гарантує вам такий самий результат.. Чому? Тому що ви, по-перше, не знаєте початковий рівень підлітка. А по друге – не уявляєте, скільки дитина вивчила сама, без допомоги "професора", студента чи подруги.
Якщо кругом обман і показуха, як перевірити викладача на компетентність?
  1. Запитайте у нього/неї про ЗНО. Яка структура тесту? Яка процедура його проведення? Варіанти завдань? Чи бачив він/вона минулі тести? Чи знає, що змінилося з того часу?

  2. Запитайте про програму ЗНО з предмету. Які теми зараз проходять школярі, а які давно викинули з програми?

  3. Дізнайтеся методику викладання. Просте запитання: "Як ви плануєте навчати мою дитину"?

  4. Запитайте про вступ до вишу. Чи знає викладач правила вступу? Які предмети складаються для конкретної спеціальності? Що таке коефіцієнти? Вони різні чи однакові у різних університетах?
Чотири запитання, на які ви маєте право отримати конкретну, чітку і зрозумілу відповідь. Якщо вам розказують про відмінні знання, сотні підготовлених студентів і "я викладаю уже 20 років" – знайте, що вам морочать голову. Довірте підготовку професіоналам!