Це студент, який навчається на другому-шостому курсі університета. Або навіть щойно отримав диплом. Він навіть не думав про те, що потрібно готуватись для того, щоб вчити дітей.

Тут є два варіанти. Або він/вона вважає, що знає все, або прекрасно розуміє, що не знає нічого, і тому хоче підзаробити на розгублених абітурієнтах і їхніх батьках. Варіант перший – це найгірший кошмар з кошмарів. Тому що така людина впевнена у собі, трохи зухвала і безстрашна. А ще їй точно потрібні гроші (студентське життя ніколи не було розкішним, правда?...). Варіант другий трохи кращий. Тоді студент хоча б розуміє, що пропонує слабку підготовку, зате дешеву. Хоча це навряд заважатиме вдавати із себе експерта.

Студент може знати багато, але не вміти викладати. На вчителів недарма навчають у педінститутах, правда? Методика викладання, підхід до абітурієнта, психологічна підготовка – усе це для студента пустий звук. Він буде пояснювати, але не зуміє систематизувати вивчене. У результаті у вашого сина або доньки з'явиться новий дорослий друг, але знання… не факт.

Нагадаємо, що з 300 людей, які подали заявку, викладачами у Навчальному центрі "ЯвКурсі" стають четверо. Ми обираємо людей, які не лише знають свій предмет, але здатні цікаво та доступно подати інформацію. І тільки потім готуємо їх до викладання – навчаємо методиці підготовки до ЗНО (а не просто готуємо до репетиторства!), вчимо взаємодіяти з учнями та працювати з публікою. Наш викладач розуміє, що в учнів різні схильності, бажання та риси характеру, тому кожному складає свою стратегію вивчення предмету. Саме тому ми не беремо вчителями тих, хто "просто хоче підзаробити і добре склав ЗНО". Ми обираємо тих, хто готовий довести учня до його максимального результату.

Ми віримо в авторитети. Це особливість психіки – чути «професор» і думати «о, ну цей точно розуміє, що робить». Шкідлива річ. Чому? А тому, що професори і взагалі викладачі університетів не уявляють, що таке програма ЗНО. По-перше, вони давно закінчили школу. З того моменту давно змінилися теми, методики викладання, акценти (тим паче, якщо вони навчалися у Радянському Союзі…). Зазвичай викладачі з університету добре розуміють свій предмет, але не знають, що від абітурієнтів хочуть на ЗНО. І тому дають обширну, важку і непотрібну програму. Цей випадок гірший за перший. На абстрактного «професора» ви витратите набагато більше коштів, ніж на студента.

Подруга-філолог може допомогти виправити текст для Інстаграму чи пояснити конкретне правило з української мови, але вона навряд уявляє, що таке шкільна програма, як складають ЗНО і що зараз читають на ЗНО із літератури.

Уявіть: у вас є найкраща подруга Валя. Вона двадцять років тому вивчилася на філолога української мови. Працює менеджером. Їй навіть платити не потрібно – за кожний урок можна почастуватися чаєм з тортом. Дитина їй довіряє, завдання старанно виконує. А потім раз – і ЗНО складене на 120. Які у вас тепер стосунки з найкращою подругою Валею..?

Чотири запитання, на які ви маєте право отримати конкретну, чітку і зрозумілу відповідь. Якщо вам розказують про відмінні знання, сотні підготовлених студентів і "я викладаю уже 20 років" – знайте, що вам морочать голову. Довірте підготовку професіоналам!